чужість
ЧУЖІСТЬ, жості, ж. Абстр. ім. до чужий 3; відчуженість. З-поза яру долетіли виразні звуки губної гармонійки, німець грав якусь сентиментальну мелодію, настільки чужу й у чужості своїй ворожу, що в Берестовського защеміло серце (Перв., Дикий мед, 1963, 193); В душі його.. вкоренилась невитравна чужість до Лагутіна (Гончар, Людина.., 1960, 50).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чужість | чужості |
Родовий | чужості, чужости | чужостей |
Давальний | чужості | чужостям |
Знахідний | чужість | чужості |
Орудний | чужістю | чужостями |
Місцевий | на/у чужості | на/у чужостях |
Кличний | чужосте | чужості |