чумачка
ЧУМАЧКА, и, ж. 1. Жін. до чумак1. Ходить чумак по дорогах, А чумачка сидить дома (Чуб., V, 1874, 496).
2. заст. Чумацтво (у 2 знач.). [Каленик:] Я чумачкою заробив все, що маємо. Тепер чумачка нікуди не годиться (К.-Карий, І, 1960, 192).
3. Вид української вишитої сорочки без коміра. Чоловіки носять вишивані сорочки - "українки" (з відкладним коміром ), "чумачки" або "гуцулки" (Збірник укр. нар. танців, 1957, 94); Дома начищав чоботи [вчитель], одягав чисту сорочку-чумачку, в кишеньку піджака клав два олівці - простий і червоно-синій (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 122).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чумачка | чумачки |
Родовий | чумачки | чумачок |
Давальний | чумачці | чумачкам |
Знахідний | чумачку | чумачки, чумачок |
Орудний | чумачкою | чумачками |
Місцевий | на/у чумачці | на/у чумачках |
Кличний | чумачко | чумачки |
чумачок
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чумачок | чумачки |
Родовий | чумачка | чумачків |
Давальний | чумачкові, чумачку | чумачкам |
Знахідний | чумачка | чумачків |
Орудний | чумачком | чумачками |
Місцевий | на/у чумачку, чумачкові | на/у чумачках |
Кличний | чумачку | чумачки |