шалапутний
ШАЛАПУТНИЙ, а, е, розм. Легковажний, непутящий. Днів не більш як через п'ять. Шалапутний трохи, Прилетів на шахту зять - Чоловік Явдохи (С. Ол., Карась.., 1961, 19); Самотній чабан з далекого берега, схилившись на гирлигу, дививсь, як шалапутна ота дівчина море перебродить (Гончар, Тронка, 1963, 225); // Те саме, що пустотливий 1. Як вона зраділа, побачивши його! Такий шалапутний! Ніс зовсім обліз, на ногах вже курчата, плечі й спина від сонця аж чорні, труси всі визеленив, мабуть, борюкався з Пилипом (Сенч., На Бат. горі, 1960, 274).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | шалапутний | шалапутна | шалапутне | шалапутні |
Родовий | шалапутного | шалапутної | шалапутного | шалапутних |
Давальний | шалапутному | шалапутній | шалапутному | шалапутним |
Знахідний | шалапутний, шалапутного | шалапутну | шалапутне | шалапутні, шалапутних |
Орудний | шалапутним | шалапутною | шалапутним | шалапутними |
Місцевий | на/у шалапутному, шалапутнім | на/у шалапутній | на/у шалапутному, шалапутнім | на/у шалапутних |