шанобливість
ШАНОБЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до шанобливий. Жарт любив [батько], точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість (Довж., Зач. Десна, 1957, 478); Знайомлячись, солдати козиряли дівчині з підкресленою шанобливістю (Гончар, III, 1959, 190); Незаможні селяни щиро вважали агітмайстерню своєю, любили і всіляко виказували свою шанобливість (Нар. тв. та етн., 4, 1966, 53).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шанобливість | шанобливості |
Родовий | шанобливості, шанобливости | шанобливостей |
Давальний | шанобливості | шанобливостям |
Знахідний | шанобливість | шанобливості |
Орудний | шанобливістю | шанобливостями |
Місцевий | на/у шанобливості | на/у шанобливостях |
Кличний | шанобливосте | шанобливості |