шарлатан
ШАРЛАТАН, а, ч. Неук, невіглас, що видає себе за знавця, фахівця; той, хто обдурює кого-небудь. Тому, хто споглядає модерністські опуси, нелегко розібратись, хто перед ним: талановитий митець чи шарлатан (Рад. літ-во, 8, 1967, 7); -Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з.. непоправним шарлатаном,- сказав Палладій у дверях (Н. -Лев., III, 1956, 393); - Ой ти, шарлатан! За які ж гроші ти напився?- сміялася Лія (Вас., II, 1959, 11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шарлатан | шарлатани |
Родовий | шарлатана | шарлатанів |
Давальний | шарлатанові, шарлатану | шарлатанам |
Знахідний | шарлатана | шарлатанів |
Орудний | шарлатаном | шарлатанами |
Місцевий | на/у шарлатані, шарлатанові | на/у шарлатанах |
Кличний | шарлатане | шарлатани |