шарпак
ШАРПАК, а, ч., зневажл. Убого одягнена людина; обідранець, голодранець. Отак і виріс сиротою, У наймах. Сказано, шарпак, То й одружився собі так: Узяв хорошу та убогу (Шевч., II, 1963, 126); Йшли арештанти невлад, човгаючи шкарбанами, ляпаючи босими ногами, зимно кутаючи плечі в лахміття - чвалав гурт жалюгідних шарпаків (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 153); - Ніхто тебе зганять з твого шматка не збирається, а навпаки - прирізать іще хочемо. Щоб ти не ходив отаким шарпаком, а став на ноги (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 109).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шарпак | шарпаки |
Родовий | шарпака | шарпаків |
Давальний | шарпакові, шарпаку | шарпакам |
Знахідний | шарпака | шарпаків |
Орудний | шарпаком | шарпаками |
Місцевий | на/у шарпаку, шарпакові | на/у шарпаках |
Кличний | шарпакаче | шарпаки |