швиргонути
ШВИРГОНУТИ, ну, неш, док., однокр., перех. і неперех., розм. Підсил. до швиргнути. Дід Панас виплутував рибу, клав собі в човен; налапав дві жаби й швиргонув їх спересердя геть у воду (Н.-Лев., І, 1956, 66); Щось наче підхопило мене й швиргонуло на землю (Сміл., Сашко, 1954, 84); Мар'ян Хомаха вискочив з хати. І капелюха свого забув. Устина швиргонула його за поріг (Чорн., Визвол. земля, 1950, 180); // безос. Ліве колесо потрапило в невидиму калабаню, тачка брикнула задом, і Йоньку швиргонуло в потік (Тют., Вир, 1960, 228).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | швиргону | швиргонемо |
2 особа | швиргонеш | швиргонете |
3 особа | швиргоне | швиргонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | швиргонув | швиргонули |
Жіночий рід | швиргонула | |
Середній рід | швиргонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | швиргонімо | |
2 особа | швиргони | швиргоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | швиргонувши |