шевців
ШЕВЦІВ, цева, цеве. Прикм. до швець; належний шевцеві. -Чого ж він на замкову гору забрався? - Кажуть, гуляти либонь пішли. Він, значить, та шевців хлопець Карпо (Мирний, І, 1954, 280); Слобідські хлопці - шевців Казимірка та млинарського слюсаря Федько - лазили вже тим [підземним ходом], що до ріки (Смолич, II, 1958, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | шевців | шевцева | шевцеве | шевцеві |
Родовий | шевцевого | шевцевої | шевцевого | шевцевих |
Давальний | шевцевому | шевцевій | шевцевому | шевцевим |
Знахідний | шевців, шевцевого | шевцеву | шевцеве | шевцеві, шевцевих |
Орудний | шевцевим | шевцевою | шевцевим | шевцевими |
Місцевий | на/у шевцевому, шевцевім | на/у шевцевій | на/у шевцевому, шевцевім | на/у шевцевих |
швець
ШВЕЦЬ, шевця, ч. Майстер, що шиє і лагодить взуття. Що б то був за швець, коли б усім на один копил чоботи шив! (Укр.. присл.., 1955, 61); Працює швець: то черевики Комусь латає нашвидку, То залива комусь калоші, То ставить латку чобіткам (Нех., Ми живемо.., 1960, 118); - У Кирила золоті руки! Він і швець, і жнець, і в дуду грець... (Коп., Хата хлопчика.., 1957, 4); У пошуках дошкульного слова, спрямованого проти критиків-недоброзичливців, Квітка звертається до гострого, дотепного, влучного прислів'я - "швець знай своє шевство, а у кравецтво не мішайся" (Рад. літ-во, 11, 1969, 30).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | швець | шевці |
Родовий | шевця | шевців |
Давальний | шевцеві, шевцю | шевцям |
Знахідний | шевця | шевців |
Орудний | шевцем | шевцями |
Місцевий | на/у шевці, шевцеві | на/у шевцях |
Кличний | шевцю | шевці |