шибати
ШИБАТИ1, аю, аєш, недок., розм. 1. перех. і неперех. Ударяти по чому-небудь, ударятися об щось; бити, битися. Спід волочка підлетів догори, середина утворила глибоку зачеревину [черево], а в ній, мов у довгій та вузькій кліті, шибала собою щука (Фр., III, 1950, 336); //перен. Раптово, несподівано з'являтися (про думки, почуття). [Xаритон:] Вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала: ось-ось поллє, ось-ось ушкваре!.. (Кроп., II, 1958, 11); По голові Семеновій шибали думки. "Невже пани такі погані, як оце про них усі кажуть - і мати, і Романко?" (Коцюб., І, 1955, 103).
^ Кров шибає в голову кому - те саме, що Кров ударяє в голову (див. кров); Шибає охота кому, кого - дуже кортить, хочеться комусь.
2. неперех. З великою силою і швидкістю спалахувати, вихоплюватися звідкись (перев. про полум'я). Вже мати у печі запалила - дрова знов тріщать, полум'я шиба, і димно у хатці (Вовчок, І, 1955, 290); // Почати сильно віяти (про вітер, запах тощо). Метелиця шибає поміж смереками і виє-скаженіє (Ірчан, II, 1958, 223); // перен. Вибухати, вириватися (про гучний звук, крик, лемент і т. ін. ); // перен. З'являтися від збудження, хвилювання. Так і чую, як краска мені шибає вгору, аж у очі наллється, да й опуститься... (Барв., Опов.., 1902, 66).
^ Шибати в ніс - те саме, що Бити в ніс (див. бити). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.).
ШИБАТИ2, аю, аєш, недок., на кого, діал. Бути схожим, скидатися на кого-небудь.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шибаю | шибаємо |
2 особа | шибаєш | шибаєте |
3 особа | шибає | шибають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шибатиму | шибатимемо |
2 особа | шибатимеш | шибатимете |
3 особа | шибатиме | шибатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шибав | шибали |
Жіночий рід | шибала | |
Середній рід | шибало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шибаймо | |
2 особа | шибай | шибайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | шибаючи | |
Минулий час | шибавши |