шкварчання
ШКВАРЧАННЯ, я, с. Дія за знач. шкварчати і звуки, утворювані цією дією. Жук так немилосердно смалив папіроску, що вона аж шкварчала.. Петрусь слухав того шкварчання (Мирний, І, 1954, 336); У кімнату вривається запах жареного м'яса й цибулі, шкварчання сала на сковороді (Собко, Скеля.., 1961, 19); Доки в закапелку господиня поралася біля вечері, про що свідчило веселе шкварчання і пахощі смаженого сала, ..Мусій роздивлявся кімнату (Речм., Весн. грози, 1961, 171).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шкварчання | шкварчання |
Родовий | шкварчання | шкварчань |
Давальний | шкварчанню | шкварчанням |
Знахідний | шкварчання | шкварчання |
Орудний | шкварчанням | шкварчаннями |
Місцевий | на/у шкварчанні | на/у шкварчаннях |
Кличний | шкварчання | шкварчання |