школярик
ШКОЛЯРИК, а, ч. Зменш.-пестл. до школяр. Миколка, Прокопів хлопчик, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка (Тесл., З книги життя, 1949, 36); Маленький школярик, босенький, з підкачаними штанями і з школярською торбинкою через плече, довго не міг приєднатися до гурту (Вас., І, 1959, 102); Так удвох і росли вони наввипередки, маленький смуглявий школярик і пружне білокоре деревце (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 18).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | школярик | школярики |
Родовий | школярика | школяриків |
Давальний | школярикові, школярику | школярикам |
Знахідний | школярика | школяриків |
Орудний | школяриком | школяриками |
Місцевий | на/у школярику, школярикові | на/у школяриках |
Кличний | школярику | школярики |