школярка
ШКОЛЯРКА, и, ж. Жін. до школяр. Школярки та школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли (Гр., І, 1963, 356); Макар легенько ліктем штовхнув свого сусіда Якова і, кинувши бровами на нову школярку, тихо промовив: - Яка синиця... що воно таке? (Вас., І, 1959, 152); Учителька поклала кожній школярці на парту табель (Коп., Сусіди, 1955, 85); *У порівн. Вона все ніби пустувала, підкидала того сухого труску, ніби гралась, наче маленька пустотлива школярка (Н.-Лев., IV, 1956, 242); Окраса оперної сцени - заслужена колоратура республіки [співачка] -як школярка вибігла з-за куліс і перша почала плескати в долоні, коли Манюрка закінчила пісню (Ю. Янов., І, 1954, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | школярка | школярки |
Родовий | школярки | школярок |
Давальний | школярці | школяркам |
Знахідний | школярку | школярок |
Орудний | школяркою | школярками |
Місцевий | на/у школярці | на/у школярках |
Кличний | школярко | школярки |