шкряботіння
ШКРЯБОТІННЯ, я, с. Дія за знач. шкряботіти і звуки, утворювані цією дією. Шкряботіння чулося десь далеко за дверима, ніби всередині другої кімнати (Досв., Гюлле, 1961, 23); Раптом Івасик смикнув його за руку і припав вухом до землі.- Тс! Тс! Ти чуєш?- З землі почулося шкряботіння (Ів., Вел. очі, 1956, 105).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шкряботіння | шкряботіння |
Родовий | шкряботіння | шкряботінь |
Давальний | шкряботінню | шкряботінням |
Знахідний | шкряботіння | шкряботіння |
Орудний | шкряботінням | шкряботіннями |
Місцевий | на/у шкряботінні | на/у шкряботіннях |
Кличний | шкряботіння | шкряботіння |