шкураток
ШКУРАТОК, тка, ч. Зменш. до шкурат. Аж ось повертається з церкви свекор із жінкою, з дітьми, а Палажка як ухопить шкураток та батькові в руки: - Мніть, тату,- каже (Стор., Тв., 1957, 28); Побачивши мішок із зерном, Григір трохи пом'якшав, хоча й не виявив особливого захоплення: - Дали, як украли, куркулі чортові! У них шкуратка на латку не розживешся (Тют., Вир, 1964, 100); *У порівн. Руки в нього були в засохлому болоті, як шкураток (Гончар, III, 1959, 142).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шкураток | шкуратки |
Родовий | шкуратка | шкуратків |
Давальний | шкураткові, шкуратку | шкураткам |
Знахідний | шкураток | шкуратки |
Орудний | шкуратком | шкуратками |
Місцевий | на/у шкуратку | на/у шкуратках |
Кличний | шкуратку | шкуратки |