шкуряний
ШКУРЯНИЙ, а, е, заст. Вигот. із шкури (у 2 знач.). Голений хурман в широкій бурці, в шкуряному картузі взяв з рук моїх чемодан (Коцюб., II, 1955, 244); Підперізувались вони шкуряним поясом (Стор., І, 1957, 267); Ґей, а хто перевезе мене Через море піннобуряне?.. Хто напне вітрило шпуряче? (Черн., Поезії, 1959, 400).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | шкуряний | шкуряна | шкуряне | шкуряні |
Родовий | шкуряного | шкуряної | шкуряного | шкуряних |
Давальний | шкуряному | шкуряній | шкуряному | шкуряним |
Знахідний | шкуряний, шкуряного | шкуряну | шкуряне | шкуряні, шкуряних |
Орудний | шкуряним | шкуряною | шкуряним | шкуряними |
Місцевий | на/у шкуряному, шкурянім | на/у шкуряній | на/у шкуряному, шкурянім | на/у шкуряних |