шкіритися
ШКІРИТИСЯ, рюся, ришся, недок. 1. тільки 3 ос. Ставати видним, оголеним при розсунутих, розтулених губах (про зуби); вишкірятися. Очі її гвріли, як у молоденького тигреняти, а гострі зуби шкірилися, щоб укусити (Тют., Вир, 1964, 449); // перен., розм. Стояти сторч. Шлях при в'їзді в село захаращують підняті барикадою борони, вони грізно шкіряться перекинутим вгору залізним зуб'ям - не проскочить ніяка кіннота (Гончар, II, 1959, 11).
2. Розсуваючи губи, відкривати, показувати (зуби). Запилені окупанти блискали зубами, і нам здавалося, що вони по-вовчому шкіряться (Минко, Моя Минківка, 1962, 106); Офіцер уже не сміявся, а шкірився блискучими, гарно вичищеними зубами (Тют., Вир, 1964, 408); - Ну, добридень, чи що? - Гулька протягнув дівчині руку.- Годі шкіритися,- звернулася мати до розгубленої доньки (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 42); // розм. Те саме, що сміятися. Він шкірився, але обличчя його і особливо очі віяли холодом (Тют., Вир, 1964, 87); Чомусь ти, Іване, дуже шкіришся на тому портреті. Мав би трохи совісті, бо ж не молоденький (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 166); // перен. Говорити, відповідати кому-небудь дуже гостро, проявляючи роздратування, злість. - Чого вона на тебе так кричала? - розпитували вони, обступивши Дениса.- Розмова у нас не склалася,- шкірився він, плигаючи на одній нозі і зодягаючи підштаники (Тют., Вир, 1964, 294).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шкірюся | шкіримося |
2 особа | шкіришся | шкіритеся |
3 особа | шкіриться | шкіряться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шкіритимуся | шкіритимемося |
2 особа | шкіритимешся | шкіритиметеся |
3 особа | шкіритиметься | шкіритимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шкірився | шкірилися |
Жіночий рід | шкірилася | |
Середній рід | шкірилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шкірмося | |
2 особа | шкірся | шкіртеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | шкірячись | |
Минулий час | шкірившись |