шльопання
ШЛЬОПАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шльопати і звуки, утворювані цією дією. Чулося шльопання важкої ноги по невилазній калюці (Мирний, III, 1954, 386); Немає госпіталю з його нудотливим смородом камфори ефіру, немає набридливого шльопання капцями по коридорах, де прогулюються поранені (Тют., Вир, 1964, 109).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шльопання | шльопання |
Родовий | шльопання | шльопань |
Давальний | шльопанню | шльопанням |
Знахідний | шльопання | шльопання |
Орудний | шльопанням | шльопаннями |
Місцевий | на/у шльопанні | на/у шльопаннях |
Кличний | шльопання | шльопання |