шляхетний
ШЛЯХЕТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до шляхта і шляхтич. [Яким:] Йде [Хмельницький] тепер на панів-ляхів із великим військом. [Ясь:] Що те військо!.. Несила буде їм проти шляхетного війська вистояти (Гр., II, 1963, 538); - Панові воєводі, князю Костянтину, наша шляхетна подяка й честь,- повагом мовив канцлер Речі Посполитої (Ле, Наливайко, 1957, 22); // Аристократичного, дворянського походження. [Пряха:] Прийшла [принцеса] сюди найматись на роботу, король узяв як панну до палат, за царедворку до своєї жінки, і шанував і працею не мучив, і винайшов забутий герб якийсь, немовбито вона таки шляхетна ще з діда-прадіда (Л. Укр., II, 1951, 191); Виїхавши із Славгорода, за цілий рік жодного листа не написав [Ґалаґан].. Хам! Дарма що шляхетного роду (Головко, А. Гармаш, 1971, 416); // Власт. шляхті, аристократам; такий, як у шляхти, аристократів. "Звідки тут [у лісі] взялася ця струнка панянка у шляхетнім убранні?" - вихором майнуло в моїй голові (Досв., Вибр., 1959, 51); // Належний шляхті, аристократам. [Служебка:] Цілую руці, пане, і падаю до ніжок, красна дяка, що ясний пан дозволили мені, служебці подлій [підлій], витягнути пана з гнилої ями за шляхетні вушка (Л. Укр., II, 1951, 195); Полковник Кречетников задержав Ґонту і ще декотрих і оддав їх ляхам. Добре вже натішили вони шляхетні свої душі, мордуючи мучеників (Стор., І, 1957, 164).
2. Який відзначається високими моральними якостями; який дістав добре виховання; благородний. - Вона хоче загладити свою вину!.. Шляхетна! Добра! (Фр., VI, 1951, 258); Хотілося крикнути: "Не однімайте в мене Жені, будьте шляхетною людиною. Саїд Алі, молю вас! ." (Ле, Міжгір'я, 1953, 120); Приблизно такою і уявлялася ця жінка: стримана, шляхетна, виглядає ніяк не на свої дев'яносто (Літ. Укр., 15.Х 1974, 4); // Власт. такій людині. Я й досі ціную витриманість високого режисера і його шляхетне поводження (Ю. Янов., II, 1958, 23); Марися мимоволі задивилась на це обличчя - бліде, чисте, одухотворене... "Є в ньому щось мужнє, шляхетне, воно позначене карбом величі..." (Гончар, Бригантина, 1973, 118); Верховинець Григорій з молодих літ був чоловіком великої витримки. Його статечності і такту могли б позаздрити і люди найбільш досконалого, шляхетного виховання (Мас., Під небом.., 1961, 173); // Який відзначається витонченістю, досконалістю, елегантністю; вишуканий. Семенові хочеться впасти на шию коневі, обняти його й говорити до нього ласкавою мовою,- він зрозуміє, ця шляхетна, випещена для блискавичного льоту тварина (Сміл., Зустрічі, 1936, 235); [Лариса Валер'янівна:] Який шляхетний колір! (Мам., Тв., 1962, 419).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | шляхетний | шляхетна | шляхетне | шляхетні |
Родовий | шляхетного | шляхетної | шляхетного | шляхетних |
Давальний | шляхетному | шляхетній | шляхетному | шляхетним |
Знахідний | шляхетний, шляхетного | шляхетну | шляхетне | шляхетні, шляхетних |
Орудний | шляхетним | шляхетною | шляхетним | шляхетними |
Місцевий | на/у шляхетному, шляхетнім | на/у шляхетній | на/у шляхетному, шляхетнім | на/у шляхетних |