шморгнути
ШМОРГНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. перех. і неперех. Однокр. до шморгати. Харитон Макарович якось невиразно шморгнув носом, ніби не дуже радуючись з того, що йому сказав Женя (Мокр., Острів.., 1961, 13); На бігу хотів [Іван] зірвати петрів батіг, але тільки шморгнув, і на долоні зосталися пелюстки (Гуп., Скупана.., 1965, 66); Нагай боляче шморгнув старого Івана по плечах (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 764); Як блискавиця шморгнула в хаті - й перелякала все гульбище (Мирний, І, 1949, 386); Мавпа розгнівана довго уважала на болюче місце, аж знічев'я шморгнула лапою крізь грати, вхопила Якима за волосся і цілий жмуток майже зі шкірою вирвала (Ков., Світ.., 1960, 12); На рівній дорозі чи вам довелось Шморгнути ногою десь в яму? (Фр., XI, 1952, 400); Дівчинка шморгнула плечичками [плечиками] й дзвінко засміялася (Вовчок, І, 1955, 376).
2. неперех. Швидко піти, побігти, вирушити в певному напрямку. Не вглядів [сотник], хто з його хвіртки шморгнув, тільки бачить, що Пазька когось проводжала (Кв.-Осн., II, 1956, 204); Оба браття [брати] хильцем шморгнули, мов куни, гущавиною (Фр., VIII, 1952, 241); Коби. лиш Мартович приїхав, зараз шморгнем до Борислава межи Франківських героїв (Стеф., III, 1954, 24).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шморгну | шморгнемо |
2 особа | шморгнеш | шморгнете |
3 особа | шморгне | шморгнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шморгнув | шморгнули |
Жіночий рід | шморгнула | |
Середній рід | шморгнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шморгнімо | |
2 особа | шморгни | шморгніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | шморгнувши |