шпилик
ШПИЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до шпиль. Верба вже розбуркалася і скрізь простягала до сонця блідо-зелене листячко. По горбочках та по шпиликах густа трава й собі піднімала маленькі головки вгору (Гр., II, 1963, 488); Робив [Лаврін] всяку всячину - і лутки, і одвірки, і віконниці.. От він і Жежерині ворота поставив - з піддашшям та з півником на шпилику (Речм., Весн. грози, 1961, 45).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шпилик | шпилики |
Родовий | шпилика | шпиликів |
Давальний | шпиликові, шпилику | шпиликам |
Знахідний | шпилик | шпилики |
Орудний | шпиликом | шпиликами |
Місцевий | на/у шпилику | на/у шпиликах |
Кличний | шпилику | шпилики |