шпортонути
ШПОРТОНУТИ, ну, неш, док., однокр., перех., кого, що, розм. Підсил. до шпортнути. В останню мить зненацька стрибнув [тур] убік, вихнув якось смішно головою І, видно, й сам не відаючи, що чинить, шпортонув Бутеня рогом в заднє ліве стегно (Загреб., Диво, 1968, 63); Тепер йому хотілося швидше вийти на світло. Мало що може втнути той циган! Свого не пожалів, шпортонув ножем. А його, Федора, прикінчить, як куріпку (Ткач, Арена, 1960, 162); *У порівн. Аврум раптово підскочив із місця, ніби його хтось люто шпортонув голкою (Вас., II, 1959, 16).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шпортону | шпортонемо |
2 особа | шпортонеш | шпортонете |
3 особа | шпортоне | шпортонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шпортонув | шпортонули |
Жіночий рід | шпортонула | |
Середній рід | шпортонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шпортонімо | |
2 особа | шпортони | шпортоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | шпортонувши |