шпунтубель
ШПУНТУБЕЛЬ, я, ч. Столярний інструмент для вистругування шпунтів (див. шпунт1 1). Шпунтубель складається з двох колодок. До колодки вставляється залізко, що закріплюється клином (Стол.-буд. справа, 1957, 93).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шпунтубель | шпунтубелі |
Родовий | шпунтубеля | шпунтубелів |
Давальний | шпунтубелеві, шпунтубелю | шпунтубелям |
Знахідний | шпунтубель | шпунтубелі |
Орудний | шпунтубелем | шпунтубелями |
Місцевий | на/у шпунтубелі | на/у шпунтубелях |
Кличний | шпунтубелю | шпунтубелі |