штир
ШТИР, я, ч. 1. Циліндричний стержень з конічним кінцем. [Молодий каменяр:] Інженер! Де його тільки не носить? [Старий каменяр:] Од його штирів уже всі гори в дірках (Мам., Тв., 1962, 399); Дах закріплюється на різній висоті дерев'яними штирями, що вставляються в спеціальні отвори в стояках (Жилий буд. колгоспника, 1956, 15); На кінці вала [жатки] установлено приводну зірочку, яка закріплена штирем і шплінтом (Зерн. комбайни, 1957, 109).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | штир | штирі |
Родовий | штиря | штирів |
Давальний | штиреві, штирю | штирям |
Знахідний | штир | штирі |
Орудний | штирем | штирями |
Місцевий | на/у штирі | на/у штирях |
Кличний | штирю | штирі |