штурханець
ШТУРХАНЕЦЬ, нця, ч. Зменш. до штурхан. Не вчи дитини штурханцями, а хорошими слівцями (Укр.. присл.., 1955, 383); По смерті матері вуйко віддав її на службу бавити дитину. Але Катрусі скоро надокучила криклива дитина і штурханці газдині (Кобр., Вибр., 1954, 110); Він штовхнув мене в плече. Ніж, що був у мене в руці, через цей штурханець не потрапив куди треба і вгородився просто мені в руку (Гр., Без хліба, 1958, 58).
@ Годувати (погодувати) штурханцями кого; Давати (дати і т. ін. ) штурханця (штурханців) кому - те саме, що Давати (дати і т. ін. ) штовхана (штовханів) (див. штовхан). Зоньку годували штурханцями по кутках (Л. Укр., III, 1952, 655); Хівря.. давала йому деколи злегенька штурханця, щоб не ліз у вічі (Григ., Вибр., 1959, 110); Враз чиясь дужа рука дала такого штурханця чорному [арештантові], що той аж поточився й одскочив набік (Гр., II, 1963, 450); Жвавій Прісьці обридла така повільна їда, і вона вже крадькома від матері дала Гапці штурханців зо два (Л. Укр., III, 1952, 667).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | штурханець | штурханці |
Родовий | штурханця | штурханців |
Давальний | штурханцеві, штурханцю | штурханцям |
Знахідний | штурханець | штурханці |
Орудний | штурханцем | штурханцями |
Місцевий | на/у штурханці | на/у штурханцях |
Кличний | штурханцю | штурханці |