шубовсть
ШУБОВСТЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. шубовстати і шубовснути. Вас так і потягло до води, до її чистої хвилі, до її цілющої прохолоди. Мерщій все з себе! Шубовсть!.. (Мирний, IV, 1955, 316); Черевик - шубовсть у воду, навіть хвиля розійшлась! (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 167); Потріпав [півень] крилами, закукурікав та - шубовсть у Лаврінові огірки
(Н.-Лев., II, 1956, 372); Перелякалася миша, бо ворогів у неї багато. Перелякалася і - шубовсть з пенька, прямо в нірку (Коп., Як вони.., 1948, 95); *0бразно. Марина зітхнула: - От саме через те ти й щаслива, Олено. Що правильно ти його полюбила. А не так, як я: шубовсть! Наче з кручі у воду. Не розпитала нічого! Не розізнала. От і розплачуйсь тепер (Головко, І, 1957, 487).