ШУЛА, и, ж., діал. Стовп (у 1 знач.). Півсела вийшло на роботу ще вдосвіта, а коли за шпилем виринуло сонце - наше добре снідання - у землю закопували шули... (Кос., Новели, 1962, 35); «Мабуть, володар Богданівки не дуже гарний господар,- подумала Огіевська, очі якої помічали кожну дрібничку.- І ворота ледве тримаються на трухлявих шулах» (Кочура, Зол. грамота, 1960, 540); *Образно. Нехай минуло років сто, коли її [епоху] зіпнули, 1 вже того немає, хто у ній поставив шули (Швець, Неспок. літо, 1959, 130).