шушукання
ШУШУКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шушукати і звуки, утворювані цією дією. На печі в кухні чулося шушукання (Мирний, III, 1954, 208); - Не встигнеш появитись десь у санаторії, за тобою вслід шушукання, на літературні виступи і зустрічі тебе тягнуть, просять книги з автографом (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 59); Ще трохи згодом про шушукання між недавно навербованими розповіли Васюті Частій та Слинько (Шовк., Інженери, 1956, 297); Не терпів Ярощук секретів, шушукання (Хор., Місто.., 1962, 142).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шушукання | шушукання |
Родовий | шушукання | шушукань |
Давальний | шушуканню | шушуканням |
Знахідний | шушукання | шушукання |
Орудний | шушуканням | шушуканнями |
Місцевий | на/у шушуканні | на/у шушуканнях |
Кличний | шушукання | шушукання |