щемлячий
ЩЕМЛЯЧИЙ, а, е. Те саме, що щемливий. Щемлячий тусок погнав його в гори (Коцюб., II, 1955, 332); Хоч я й сердилася страшенно на Славка, але десь у глибині серця відчувала якусь щемлячу нудьгу за ним (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 127); Нічна гроза завжди чомусь викликала в Наталки Григорівни солодкий, щемлячий спогад дитинства (Донч., Дочка, 1950, 97); Його серця знову торкнувся щемлячий біль (Гур., Життя.., 1954, 117).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | щемлячий | щемляча | щемляче | щемлячі |
Родовий | щемлячого | щемлячої | щемлячого | щемлячих |
Давальний | щемлячому | щемлячій | щемлячому | щемлячим |
Знахідний | щемлячий, щемлячого | щемлячу | щемляче | щемлячі, щемлячих |
Орудний | щемлячим | щемлячою | щемлячим | щемлячими |
Місцевий | на/у щемлячому, щемлячім | на/у щемлячій | на/у щемлячому, щемлячім | на/у щемлячих |