щеміти
ЩЕМІТИ, мить; мн. щемлять; недок. 1. Боліти, нити (про частини, органи тіла). Все тіло в Миколи боліло й щеміло (Н.-Лев., II, 1956, 186); - Ох, матінко, як же й плечі щемлять... така важка торбина (Тесл., З книги життя, 1949, 10); Потерті ноги нестерпно щемлять від соляної ропи (Гончар, II, 1959, 416); // безос. Вона знає: розридається з жалю та горя на всю хату, а тоді так щемітиме під грудьми, що звестися з полу важко... (Кос., Новели, 1962, 157); Чумаченко звалив його на себе і поніс униз.. Від швидкої ходи випирало дух, піт заливав очі, в горлі щеміло (Тют., Вир, 1964, 316).
2. перен. Відчувати тупий біль від неспокою, тривоги, хвилювання і т. ін. - Тяжко жити в зрадливому світі! В серці рани глибокі палають, Серце вражене буде щеміти, Поки в землю його не сховають!.. (Л. Укр., I, 1951, 343); - Де ж тоді правда і світло на світі?- щемить його вразлива і тривожна душа (Стельмах, І, 1962, 417); Серце старого гірника співало, солодко щеміло від радісного передчуття (Ткач, Плем'я.., 1961, 113).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | щемлю | щемимо |
2 особа | щемиш | щемите |
3 особа | щемить | щемлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | щемітиму | щемітимемо |
2 особа | щемітимеш | щемітимете |
3 особа | щемітиме | щемітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | щемів | щеміли |
Жіночий рід | щеміла | |
Середній рід | щеміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | щемімо | |
2 особа | щеми | щеміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | щемлячи | |
Минулий час | щемівши |