язичкові
ЯЗИЧКОВІ, -их, мн. 1. муз. Язичкові музичні інструменти; музичні інструменти, де звук видобувається за допомогою язичка. 2. Клас паразитичних безхребетних тварин типу членистоногих.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | язичкові | |
Родовий | язичкових | |
Давальний | язичковим | |
Знахідний | язичкові | |
Орудний | язичковими | |
Місцевий | на/у язичкових | |
Кличний | язичкові |
язичковий
ЯЗИЧКОВИЙ, а, е. 1. Стос. до язичка, з язичком; який нагадує собою язичок. Усі різновиди духових інструментів, які тепер побутують серед народу, за способом звукодобування можна поділити на три основні групи: амбушурні (ріг, трембіта, труба), свистячі (різноманітні свистки, сопілки..) і язичкові (волинка, дримба, сурма) (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 25).
2. Прикм. до язичок 3. Жовті пелюстки язичкових квіток соняшника використовують у медицині як ліки (Ол. та ефір. культ., 1956, 17); Серед гуцулів побутує легенда про чудодійну силу гірської рослинки [нечуйвітру] з оранжево-жовтими язичковими квіточками (Знання.., 1, 1970, 30).
3. лінгв. Який вимовляється за участю м'якого піднебіння і язичка (у 2 знач.) (про звуки). Язичкові приголосні.
4. у знач. ім. язичкові, вих, мн. Клас паразитичних безхребетних тварин типу членистоногих.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | язичковий | язичкова | язичкове | язичкові |
Родовий | язичкового | язичкової | язичкового | язичкових |
Давальний | язичковому | язичковій | язичковому | язичковим |
Знахідний | язичковий, язичкового | язичкову | язичкове | язичкові, язичкових |
Орудний | язичковим | язичковою | язичковим | язичковими |
Місцевий | на/у язичковому, язичковім | на/у язичковій | на/у язичковому, язичковім | на/у язичкових |
язичок
ЯЗИЧОК, чка, ч. 1. Зменш.-пестл. до язик 1, 2, 6. [Євфросина:] Якби пак усі вчились в пансіоні та їли так, як наша мадам їла і як нас годувала - всього по кришечці, щоб тільки язичком лизнути, тоді було б усе дешево (Н.-Лев., IX, 1967, 236); Змійка підвела свою вутячу голівку, роззявивши пащу, де тремтів тонісінькою стьожечкою її гострий язичок (Досв., Вибр., 1959, 56); На купі качанів капусти.. сиділа руденька білка і, швидко цмокаючи язичком, вилузкувала сонях (Тич., І, 1957, 246); Язички вогню обсотували березові полінця (Рибак, Час.., 1960, 105); Вчора вона була.. в збитих черевиках з висолопленими язичками (Гуц., З горіха.., 1967, 33); В.. руці тьмяно блиснув язичок шевського ножа (Речм., Весн. грози, 1961, 123); Ох, язичок У тих жінок, - Ні дать, ні взять - як у сорок! (Бор., Тв., 1957, 171); Він узяв у руки дзвоника. Залізний язичок ударився об глуху мідь, затиснуту в його пальцях (Мик., II, 1957, 219); *У порівн. Кущі верболозу горіли жовтими люстрами, вузенькі листочки хиталися язичками свічок (Тют., Вир, 1964, 452).
@ Гострий язичок - те саме, що Гострий язик (див. язик). Знаю руки у чорнильних плямах, Сміх веселий, гострий язичок. Як це в серце любий до нестями, Тихий твій прокрався голосок? (Гірник, Сонце.., 1958, 136); Молоти язичком - те саме, що Молоти язиком (див. язик). От тобі й золотушна! Бач, як меле язичком, чисто тобі дівка (Чаб., Катюша, 1960, 90); Порозв'язувати язички - те саме, що Порозв'язувати язики (див. порозв'язувати); Прищикнути язичка див. прищикувати; Розпускати (розпустити) язичка (язички) - те саме, що Розпускати (розпустити) язика (див. розпускати). Ніхто за галасом спочатку й не помітив, що він [учитель] уже давненько стоїть у дверях. А вони так розпустили язички, що в порожньому залі луни ходили (Речм., Весн. грози, 1961, 205).
2. анат. Конусоподібний виступ м'якого піднебіння в ротовій порожнині.
3. бот. Невеликий відросток, виріст біля основи листка злакових та деяких інших рослин.
4. біол. У деяких комах - внутрішні жувальні лопаті, які зрослися між собою і випнулися вперед. Для сприймання смакових відчуттів у бджоли пристосовані і язичок, і ніжки, і вусики (Бджоли, 1955, 28).
5. Рухома, прикріплена одним кінцем пластинка в різних предметах або механізмах. Прийде, поведе [Василь] по ній [гвинтівці] рукою, зведе бойок, а потім націлиться і натисне на язичок (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 131); Поштар рішуче підступив до дверей і звичним рухом крутонув чорний залізний язичок дзвоника (Грим., Кавалер.., 1955, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | язичок | язички |
Родовий | язичка | язичків |
Давальний | язичкові, язичку | язичкам |
Знахідний | язичок | язички |
Орудний | язичком | язичками |
Місцевий | на/у язичку | на/у язичках |
Кличний | язичку | язички |