ялиця
ЯЛИЦЯ, і, ж. 1. (Abies M i 11.). Високе вічнозелене дерево родини соснових з густою пірамідальною кроною, м'якою плескатою хвоєю і великими шишками. Петро увидів себе [уві сні] біля орлиного гнізда на вершечку височезної, аж до самих хмар, стрункої ялиці (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 103); Він стояв обличчям до сонця, розсунувши обома руками сріблясте галуззя молодих ялиць (Мур., Бук. повість, 1959, 26); Засніжені Татри... Ялиці, Смереки та буки ставні (Рильський, III, 1961, 114); *У порівн. Поскакав зайчик вперед, а Тимофій почвалав за ним. Вийшли з лісу, йдуть полями. При дорозі здибують чоловіка, височенного, як стара ялиця (Казки Буковини.., 1968, 96); // збірн. Будівельний матеріал або дрова з цього дерева.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ялиця | ялиці |
Родовий | ялиці | ялиць |
Давальний | ялиці | ялицям |
Знахідний | ялицю | ялиці |
Орудний | ялицею | ялицями |
Місцевий | на/у ялиці | на/у ялицях |
Кличний | ялице | ялиці |