яритися
ЯРИТИСЯ1, яриться, недок. Випромінювати яскраве світло. Всі, мовчки зітхаючи, позирали на рудого хлопчика, що широко розкритими очима вдивлявся в горно, де напружено гуло й ярилось невеличке біле полум'я (Кол., Терен.., 1959, 8); *Образно. [Демон:] Горить нелюдською жагою кохання у душі моїй, яриться пристрастю палкою безумство захватів і мрій (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 194); // Яскраво зеленіти. Яриться на луках і в садах зелена, пишна трава (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 199); - Розлучалися в горах, а зустрілися в долах,- промовив Шовкун сумовито.. - Тоді ще красне літо горіло, а зараз, бач, осінь все мряками затягла... Тільки озимина ото ще й яриться... (Гончар, III, 1959, 216).
ЯРИТИСЯ2, ярюся, яришся, недок., розм. Виявляти зло, лють. Зробився Турн несамовитий, Ярився, лютовав [лютував] неситий (Котл., І, 1952, 214); // Бушувати, шаленіти (про явища природи). Він [Славута] не лінь у грудях крив - Як лев, умів яриться! (Перв., II, 1958, 246); *У порівн. Розповідь його була рівна, без особливої патетики, то злегка глумлива, то сповнена теплого ліризму, але гаряча, запальна, наче ярився в ній владно стримуваний вогонь (Кол., Терен.., 1959, 225).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ярюся | яримося |
2 особа | яришся | яритеся |
3 особа | яриться | яряться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | яритимуся | яритимемося |
2 особа | яритимешся | яритиметеся |
3 особа | яритиметься | яритимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ярився | ярилися |
Жіночий рід | ярилася | |
Середній рід | ярилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ярьмося | |
2 особа | ярься | ярьтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ярячись | |
Минулий час | ярившись |