ясновельможний
ЯСНОВЕЛЬМОЖНИЙ, а, е, іст. Почесно-шанобливе найменування польських панів і українських гетьманів. Не встигла Гризельда ступити кілька ступенів до палацу, як прибіг вістовець шляхтич і крикнув: - Ясновельможна княгине! Прибув ясновельможний князь з купкою своїх жовнірів і вже в'їжджає в браму (Н.-Лев., VII, 1966, 189); [Хмельницький:] Не поспішайте, ясновельможні посли Речі Посполитої. Послів руських я, моя старшина і козаки Січі Запорізької будемо слухати спочатку (Корн., І, 1955, 273); // у знач. ім. ясновельможний, ного, ч. Польський пан чи український гетьман. В залі наступила перерва, і потік гостей, що випливав звідти до буфету й до сусідніх кімнат, перервав розмову двох ясновельможних (Фр., VI, 1951, 233); Цей ясновельможний силою перетворив турбаївських козаків на своїх підданих (Гончар, Таврія, 1952, 192).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ясновельможний | ясновельможна | ясновельможне | ясновельможні |
Родовий | ясновельможного | ясновельможної | ясновельможного | ясновельможних |
Давальний | ясновельможному | ясновельможній | ясновельможному | ясновельможним |
Знахідний | ясновельможний, ясновельможного | ясновельможну | ясновельможне | ясновельможні, ясновельможних |
Орудний | ясновельможним | ясновельможною | ясновельможним | ясновельможними |
Місцевий | на/у ясновельможному, ясновельможнім | на/у ясновельможній | на/у ясновельможному, ясновельможнім | на/у ясновельможних |