ясновидець
ЯСНОВИДЕЦЬ, дця, ч. Той, хто має здатність до ясновидіння, передбачення чого-небудь. Долгов ніколи досі не бачив справжнього поета або художника, і з дитинства йому здавалося, що це істоти майже надприродні, щось на зразок пророків або ясновидців (Тулуб, В степу.., 1964, 86); Вілла кишіла астрологами, чарівниками, ворожбитами й ясновидцями (Загреб., Європа 45, 1959, 189); Поет [Т. Шевченко] бачив завтрашній день без кріпаччини, передчував «сім'ю вольну, нову», був ясновидцем відродження, предтечею грядущої революційної бурі (Літ. Укр., 30.V 1964, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ясновидець | ясновидці |
Родовий | ясновидця | ясновидців |
Давальний | ясновидцеві, ясновидцю | ясновидцям |
Знахідний | ясновидця | ясновидців |
Орудний | ясновидцем | ясновидцями |
Місцевий | на/у ясновидці, ясновидцеві | на/у ясновидцях |
Кличний | ясновидцю | ясновидці |