ячник
ЯЧНИК, а, ч. Хліб, корж або млинець, спечений з ячмінного борошна. Данько бачив уже свою Каховку містом щастя, де всі люди ходять у нових чоботях, де, замість ячників, їдять калачі та паски (Гончар, Таврія, 1952, 9); - А мені оце вчора принесла моя Федора ячників,- похвалився Молибога (Збан., Єдина, 1959, 341).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ячник | ячники |
Родовий | ячника | ячників |
Давальний | ячникові, ячнику | ячникам |
Знахідний | ячник | ячники |
Орудний | ячником | ячниками |
Місцевий | на/у ячнику | на/у ячниках |
Кличний | ячнику | ячники |