імпровізація
ІМПРОВІЗАЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Дія за знач. імпровізувати 1. Нерішуче перебирав він струни і раптом, наче кидаючись у бурхливу річку, перейшов на імпровізацію (Тулуб, Людолови, II, 1957, 149); Був то й театр імпровізації,.. коли сценічний твір щоразу перетворювався наново в самісіньку хвилину виконання (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 196).
2. Що-небудь (вірш, пісня й т. ін.), складене під час виконання без попереднього підготування. Ціла промова [Владка] була імпровізацією (Фр., VI, 1951, 277); Десь у тернику один [соловей] старанно повторює якийсь етюд, другий наверху дикої груші кидає в місячні високості величну імпровізацію (Вас., І, 1959, 292).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | імпровізація | імпровізації |
Родовий | імпровізації | імпровізацій |
Давальний | імпровізації | імпровізаціям |
Знахідний | імпровізацію | імпровізації |
Орудний | імпровізацією | імпровізаціями |
Місцевий | на/у імпровізації | на/у імпровізаціях |
Кличний | імпровізаціє | імпровізації |