імунний
ІМУННИЙ, а, е, мед., біол. 1. Несприйнятливий до інфекційних хвороб або отрут. Деякі ссавці та птахи від природи імунні проти зміїної отрути й поїдають отруйних змій (Визначник земноводних.., 1955, 79).
2. Який створює імунітет (у 1 знач.). Воно [молозиво] має в собі імунні тіла, які оберігають лоша від захворювань (Конярство, 1957, 98); // Признач. для імунізації. З часу відкриття імунних сироваток робилися спроби застосування їх не лише при відповідних інфекціях, але й при різних інших захворюваннях (Мікр. ж., XXIII, 1, 1961, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | імунний | імунна | імунне | імунні |
Родовий | імунного | імунної | імунного | імунних |
Давальний | імунному | імунній | імунному | імунним |
Знахідний | імунний, імунного | імунну | імунне | імунні, імунних |
Орудний | імунним | імунною | імунним | імунними |
Місцевий | на/у імунному, імуннім | на/у імунній | на/у імунному, імуннім | на/у імунних |