імунодефіцит
ІМУНОДЕФІЦИТ, -у, ч. Природжений чи набутий дефіцит імунної системи людини, що проявляється в ослабленні або повній відсутності імунітету; класифікуються як первинні (природжені, генетично детерміновані) і вторинні (внаслідок різних впливів на організм); за механізмом поділяються на дефекти специфічного і неспецифічного захисту, що виникають окремо або в поєднаннях; в залежності від характеру дії імунодефіцити поділяють на тимчасові, транзитні і безповоротні; до первинних транзитних імунодефіцитів належать імунологічна недостатність організму в ембріональному і ранньому постнатальному періоді життя; вторинні імунодефіцити виникають внаслідок різноманітних патологічних і фармакологічних ефектів – важких травм, хірургічних втручань, численних стресових ситуацій, процесів, що супроводжуються втратою білка і особливо гіпогамаглобулінемією (в тому числі і з-за виснаження), розвитку злоякісних новоутворень, інфекцій, інвазій, рентгенівського опромінення, медикаментозного лікування препаратами, що проявляють імунодепресивну дію.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | імунодефіцит | імунодефіцити |
Родовий | імунодефіциту | імунодефіцитів |
Давальний | імунодефіцитові, імунодефіциту | імунодефіцитам |
Знахідний | імунодефіцит | імунодефіцити |
Орудний | імунодефіцитом | імунодефіцитами |
Місцевий | на/у імунодефіциті | на/у імунодефіцитах |
Кличний | імунодефіците | імунодефіцити |