індукція
ІНДУКЦІЯ, ї, ж. 1. лог. Умовивід, при якому на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне; протилежне дедукція. Індукція - це такий умовивід, за допомогою якого з одиничних або часткових засновків ми дістаємо загальний висновок (Логіка, 1953, 114).
2. фіз., ел. Збудження електричного струму в якому-небудь провіднику під час його руху в магнітному полі або при зміні навколо нього магнітного поля. Великою заслугою його [Гільберта] є те, що він відкрив магнітну індукцію (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 8).
3. фізл. Взаємодія між процесами збудження та гальмування в нервовій системі, коли виникнення одного з цих процесів викликає розвиток іншого, протилежного. Діяльність кори в перший-ліпший момент являє собою складну мозаїку процесів збудження й гальмування, зв'язаних поміж себе законом взаємної індукції (Психол., 1956, 7); Це явище [надмірне збудження] можна вважати наслідком позитивної індукції, тобто збудження мозкової кори, викликаного гальмуванням (Шк. гігієна, 1954, 120).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | індукція | індукції |
Родовий | індукції | індукцій |
Давальний | індукції | індукціям |
Знахідний | індукцію | індукції |
Орудний | індукцією | індукціями |
Місцевий | на/у індукції | на/у індукціях |
Кличний | індукціє | індукції |