іновірець
ІНОВІРЕЦЬ, рця, ч., заст. Чужовірець. Оголосили його іновірцем.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | іновірець | іновірці |
Родовий | іновірця | іновірців |
Давальний | іновірцеві, іновірцю | іновірцям |
Знахідний | іновірця | іновірців |
Орудний | іновірцем | іновірцями |
Місцевий | на/у іновірці, іновірцеві | на/у іновірцях |
Кличний | іновірцю | іновірці |