інструктор
ІНСТРУКТОР, а, ч. 1. Працівник якої-небудь установи, що контролює діяльність підлеглих йому органів і осіб, інструктує, як правильно організувати працю. Раніше він працював в апараті обкому інструктором сільгоспвідділу (Ряб., Жайворонки, 1957, 20).
2. Фахівець, що навчає якої-небудь спеціальності, справи. В майстерні був інструктор і кілька робітників, у яких мали вчитися теслярської справи вихованці комуни (Мик., II, 1957, 463); За тобою стежить інструктор з плавання, ти знаєш про це і намагаєшся пливти чітко (Донч., V, 1957, 403).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | інструктор | інструктори |
Родовий | інструктора | інструкторів |
Давальний | інструкторові, інструктору | інструкторам |
Знахідний | інструктора | інструкторів |
Орудний | інструктором | інструкторами |
Місцевий | на/у інструкторі, інструкторові | на/у інструкторах |
Кличний | інструкторе | інструктори |