інтернований
ІНТЕРНОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до інтернувати. Хуан К. з Барселони, каменяр. Брав участь у боях у Мадріді. Був інтернований у Франції... (Довж., III, 1960, 416); // у знач. ім. інтернований, ного, ч. Про людину, що була затримана в якійсь країні до закінчення війни й перебуває в умовах обмеженої свободи. В Галичині жило багато людей, які воювали з французами, іноді довгі роки перебували у Франції як інтерновані (Фр., XVI, 1955, 156).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | інтернований | інтернована | інтерноване | інтерновані |
Родовий | інтернованого | інтернованої | інтернованого | інтернованих |
Давальний | інтернованому | інтернованій | інтернованому | інтернованим |
Знахідний | інтернований, інтернованого | інтерновану | інтерноване | інтерновані, інтернованих |
Орудний | інтернованим | інтернованою | інтернованим | інтернованими |
Місцевий | на/у інтернованому, інтернованім | на/у інтернованій | на/у інтернованому, інтернованім | на/у інтернованих |