іонізатор
ІОНІЗАТОР, а, ч., фіз. 1. Апарат для одержання позитивно або негативно заряджених повітряних іонів. Завдяки дії іонізатора в повітряному проміжку конденсатора щосекунди виникає певне число позитивних і негативних іонів (Курс фізики, III, 1956, 126); Вчені - лікарі та інженери - створили спеціальні прилади, іонізатори, які надають повітрю цінних властивостей (Наука.., 5, 1967, 14).
2. Явище, що викликає іонізацію (у 1 знач.). Іонізаторами є полум'я, рентгенові промені, промені, які випускаються радіоактивними речовинами (Курс фізики, III, 1956, 60).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | іонізатор | іонізатори |
Родовий | іонізатора | іонізаторів |
Давальний | іонізаторові, іонізатору | іонізаторам |
Знахідний | іонізатор | іонізатори |
Орудний | іонізатором | іонізаторами |
Місцевий | на/у іонізаторі | на/у іонізаторах |
Кличний | іонізаторе | іонізатори |