іспит
ІСПИТ, у, ч. 1. Перевірка знань з якого-небудь навчального предмета; екзамен. Лукіяновича не бачив, бо у нього були саме іспити (Коцюб., III, 1956, 324); - Він складе іспит і може собі відпочивати ціле літо (Хотк.. І, 1966, 159); Останній день іспитів на закінчення семирічки був і прощанням Захара з школою (Ле, Право.., 1957, 16).
^ Державні іспити див. державний.
2. Перевірка яких-небудь якостей, властивостей і т. ін. При першій зупинці коня іспити припиняють (Конярство, 1957, 110).
@ Витримувати (витримати) іспит - виявлятися добрим, придатним для чогось.- Наша сталь витримала іспит в грізні роки війни (Рибак, Час.., 1960, 797).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | іспит | іспити |
Родовий | іспиту | іспитів |
Давальний | іспитові, іспиту | іспитам |
Знахідний | іспит | іспити |
Орудний | іспитом | іспитами |
Місцевий | на/у іспиті | на/у іспитах |
Кличний | іспите | іспити |