іспитований
ІСПИТОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до іспитувати; // у знач. ім. іспитований, ного, ч. Той, кого іспитують. Іспитованому подали шаблю (Кач., II, 1958, 458).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | іспитований | іспитована | іспитоване | іспитовані |
Родовий | іспитованого | іспитованої | іспитованого | іспитованих |
Давальний | іспитованому | іспитованій | іспитованому | іспитованим |
Знахідний | іспитований, іспитованого | іспитовану | іспитоване | іспитовані, іспитованих |
Орудний | іспитованим | іспитованою | іспитованим | іспитованими |
Місцевий | на/у іспитованому, іспитованім | на/у іспитованій | на/у іспитованому, іспитованім | на/у іспитованих |