їздець
ЇЗДЕЦЬ, дця, ч. 1. Той, хто їде верхи; верхівець, вершник (у 1 знач.). Їздець під'їхав.. і скочив з коня (Мирний, І, 1954, 70); Другий їздець - то була молода, гарна дівчина (Фр., VI, 1951, 58); Кінь зробив великий стрибок - наче хотів скинути їздця (Смолич, Світанок.., 1953, 577); // Той, хто добре їздить верхи. Переможний їздець.. Десять вже взяв нагород і заквітчався вінком (Зеров, Вибр., 1966, 335); В 17-18 років Амангельди був неперевершений в тургайському степу їздець і мисливець (Десняк, II, 1955, 493).
2. Фахівець, який тренує рисистих коней на іподромах, кінних заводах. Запрягають у робочу качалку троє: один тримає лоша, а двоє одягають збрую. Потім їздець бере віжки і йде ззаду (Конярство, 1957, 110).
3. Дрібна комаха, личинки якої паразитують на тілі інших комах або їх личинок. Знищують (плодових і ягідних] шкідників і корисні комахи.., їздці, яйцеїди та ін. (Сад. і ягідн., 1957, 304).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | їздець | їздці |
Родовий | їздця | їздців |
Давальний | їздцеві, їздцю | їздцям |
Знахідний | їздця | їздців |
Орудний | їздцем | їздцями |
Місцевий | на/у їздці, їздцеві | на/у їздцях |
Кличний | їздцю | їздці |