їздити
ЇЗДИТИ, їжджу, їздиш, недок. 1. Їхати (у 1 знач.) багато разів або в різних напрямках. Моєму поможи Енею, Щоб він з ватагою своєю Щасливо їздив по воді (Котл., І, 1952, 110); Тут, у степу, не було вибитих колій - їздили не часто (Смолич, І, 1958, 45).
2. Бувати де-небудь, подорожувати, мандрувати, послугуючись якимись засобами пересування. Радив [лікар] трохи спочити та поїздити по світах. От я й їздив коло 3-х місяців (Коцюб., III, 1956, 276); Старший лейтенант.. розшукує знайомі шляхи, переліски, балки, горби, де йому доводилось їздити (Гончар, III, 1959, 275); // Бувати в кого-небудь, відвідувати когось. Всі знали, що о. Хведор з о. Мойсеєм живуть душа в душу, дуже часто їздять один до одного в гості (Н.-Лев., І, 1956, 116).
@ Їздити [верхи] на кому; Їздити на чиєму горбові (горбі) - цілком підкорити когось своїй владі, використовувати в своїх інтересах. - Що ж вони живуть гарно? - Живуть та й годі... Горпина на йому верхи їздить (Мирний, III, 1954, 237); [Анрій:] Тільки противно, що ти вічно на кому-небудь їздиш (Л. Укр., III, 1952, 721); Ледачий він був, усе на моїм горбі їздив (Мур., Бук. повість, 1959, 7).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | їжджу | їздимо |
2 особа | їздиш | їздите |
3 особа | їздить | їздять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | їздитиму | їздитимемо |
2 особа | їздитимеш | їздитимете |
3 особа | їздитиме | їздитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | їздив | їздили |
Жіночий рід | їздила | |
Середній рід | їздило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | їздьмо | |
2 особа | їздь | їздіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | їздячи | |
Минулий час | їздивши |