ґвинтик
ГВИНТИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до гвинт 1. В цій машині він знав чисто все до останнього гвинтика (Собко, Серце, 1952, 4); Він сам почав мацати в жниварці кожний гвинтик (Донч., VI, 1957, 40).
2. перен. Взагалі невеличка деталь у чому-небудь. Після смерті батька щось у ній непомітно надірвалося, зламався в маминій душі якийсь невидимий гвинтик (Коз., Сальвія, 1956, 13); Насправді він і далі продовжує лишатись нікчемним гвинтиком у страхітливій машині руйнації, в отому потворному механізмі війни, який не знає жалю (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 168).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґвинтик | ґвинтики |
Родовий | ґвинтика | ґвинтиків |
Давальний | ґвинтикові, ґвинтику | ґвинтикам |
Знахідний | ґвинтик | ґвинтики |
Орудний | ґвинтиком | ґвинтиками |
Місцевий | на/у ґвинтику | на/у ґвинтиках |
Кличний | ґвинтику | ґвинтики |