статкувати
СТАТКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм . 1. Добре хазяйнувати, старанно працювати. [Аблакат:] Коли Данило не статкує, то, на мене, я б одного Михайла зробив хазяїном, а то вся праця пропаде (К.-Карий, І, 1960, 184); Почав він пір'ячко до пір'ячка збирати.. та гніздечко звивати. Так статкує наш горобчик, так дбає! (Л. Укр., III, 1952, 483); - Глянь, яка світлиця! Сама ж тут усе і прибирала, і статкувала. Усе своїми руками (Кучер, Трудна любов, 1960, 302); // Нормально діяти. - Бачите, старий я став, ноги не статкують (Фр., III, 1950, 441); Вже ноги і руки не статкують (Черемш., Тв., 1960, 233).
2. Поводити себе добре, розсудливо. У щасті не вміє чоловік статкувати (Укр.. присл.., 1963, 180); Відколи мя [мене] мама била, відтоді статкую. Свою хату оминаю, в милого ночую (Коломийки, 1969, 75); В неділю ставитимуть «Лимерівну», хотілось би мені піти, та не знаю, як випаде; коли статкуватиму сей тиждень, то може й могтиму піти (Л. Укр., V, 1956, 235).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | статкую | статкуємо |
2 особа | статкуєш | статкуєте |
3 особа | статкує | статкують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | статкуватиму | статкуватимемо |
2 особа | статкуватимеш | статкуватимете |
3 особа | статкуватиме | статкуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | статкував | статкували |
Жіночий рід | статкувала | |
Середній рід | статкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | статкуймо | |
2 особа | статкуй | статкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | статкуючи | |
Минулий час | статкувавши |