усихати
УСИХАТИ (ВСИХАТИ), аю, аєш, недок., УСОХНУТИ (ВСОХНУТИ) і УСОХТИ (ВСОХТИ), хну, хнеш і діал. УСХНУТИ (ВСХНУТИ), ну, неш, док . 1. Ставати сухим, втрачаючи вологу (про рослини або їх частини). А коли ще й хвостик почав усихати, то вже вірна ознака, що кавун готовий (Донч., V, 1957, 143); // Сохнучи, гинути від несприятливих умов, пошкоджень і т. ін. Не прийнялись три ясени, Тополя всихала (Шевч., І, 1951, 388); Дерево, об'їдене шовкопрядом, всихає або ослаблюється настільки, що на ньому оселюються стовбурні шкідники (Колг. Укр., 5, 1962, 40); Тиміш не довго маявся по світу: нудьга його з'їла. Хата розвалилась, двір заріс бур'яном, і садок усох, і глибока криниця засипалась (Вовчок, І, 1955, 56); Настала весна, зацвіли сади. А в діда Данила всі дерева всохли (Мокр., Сто.., 1961, 132).
2. Ставати маловодним або зовсім позбавлятися води (про річку, ставок і т. ін.). Не всихає річка, де трава в долині (Мал., Полудень.., 1960, 81); // перен. Вичерпуватися повністю, кінчатися. Далі течії членового красномовства всохли, а він став, не знаючи, що казати (Гр., Без хліба, 1958, 16).
3. Зменшуватися в розмірі, об'ємі, у вазі. - Не бійся, встане Теодосій, от тільки права рука усохне (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 592); - Людина, - думає Павлина, - теж заки умре, то насамперед зморщується, наче жили всихають в ній та стягують тіло (Вільде, Сестри.., 1958, 336).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | усихаю | усихаємо |
2 особа | усихаєш | усихаєте |
3 особа | усихає | усихають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | усихатиму | усихатимемо |
2 особа | усихатимеш | усихатимете |
3 особа | усихатиме | усихатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | усихав | усихали |
Жіночий рід | усихала | |
Середній рід | усихало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | усихаймо | |
2 особа | усихай | усихайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | усихаючи | |
Минулий час | усихавши |